Фторування зубів - це процедура, під час якої на поверхню зубів наноситься фторований препарат. Фтор - це мікроелемент, який має важливу роль у здоров'ї зубів. Основні показання для фторирования зубів включають: 1. Високий ризик розвитку карієсу. Фтор допомагає зміцнити зубну емаль і запобігти появі карієсу. 2. Наявність початкових ознак карієсу. Фтор може зупинити розвиток карієсу на ранніх стадіях і запобігти подальшому пошкодженню зубів. 3. Вік дітей. Фторирование зубів особливо важливе для дітей, оскільки фтор допомагає зміцнити зуби, які тільки починають рости. 4. Наявність зубних протезів або ортодонтичних апаратів. Фтор може допомогти запобігти появі карієсу під протезами або апаратами. 5. Використання медикаментів, які можуть спричинити сухість рота. Сухість рота може збільшити ризик розвитку карієсу, і фторирование зубів може допомогти запобігти цьому. Враховуючи ці показання, фторирование зубів може бути рекомендовано зубним лікарем для зміцнення зубів і запобігання розвитку карієсу.

Фторування зубів – сучасна методика закріплення емалі і профілактика каріозного ураження тканин. Недостатність F і Ca в людському організмі з часом призводить до гнилення дентину (головної зубної частини) і емалі.

Після процедури важливо не споживати їжу кілька годин (5-6 в залежності від застосовуваних стоматологічних засобів), а також не пити надто гарячі напої або, навпаки, дуже холодні. Крім того, 2 години необхідно утриматися від споживання твердої їжі. Ці правила пов'язані з тим, що їх невиконання спричинить пошкодження фторованого шару захисту, нанесеного на зубну поверхню стоматологом. У ситуації, коли виконується глибоке фторування, споживати їжу і рідину можна необмежено.

Причини призначення процедури

Технологія рекомендована пацієнтам різного віку, щоб зміцнити емаль і покращити її міцність.

Фтор – найважливіший елемент, що робить емаль міцнішою, захищаючи від активного розмноження небезпечних мікробактерій. Збільшується стійкість зубів до кислотного середовища, а це означає, що їх поверхня стає менш схильною до різних елементів, що спричиняють її руйнування.

Процедуру необхідно повторювати щороку – тоді зубний ряд буде під надійним захистом від каріозних уражень і передчасного руйнування. Крім того, поступове вимивання Са зупиниться, зубна поверхня стане міцнішою.

Процедура

Ізначально проводиться консультація і призначається гігієнічне очищення, проміжків між зубами, порожнин. Потім рот сушать з пристрою повітряним потоком і накладають на емаль рідину, яка запечатовує поверхню, тримають 60 секунд, сушать. 

Потім уважно обробляють ватою з молочком гідрооксиду Cu-Ca і проводять орошення рота водою.

Користь і показання

Головна мета фторування - зробити зуби міцнішими. До переваг відносять:

1. Зниження чутливості зубних одиниць, тому немає дискомфорту в процесі споживання морозива і гарячих страв, напоїв.
2. Зниження ризику розвитку каріозних уражень завдяки зменшенню кількості шкідливих мікробактерій і збільшенню стійкості до кислотності.
3. Профілактика і захист від вимивання Са з зубів, тому вони стають більш міцними і стійкими.

Спеціалісти пропонують робити процедуру людям будь-якого віку в якості профілактики каріозного утворення, але існують і інші показання до покриття зубної поверхні складами з фтором:

1. Високий рівень вразливості емалі. Зазвичай, проявляється наявністю дискомфорту під час споживання холодного, кислого. Насичення фтором допомагає зміцнити емаль, тому чутливість дентину знижується.
2. Схильність до утворення карієсу. Коли людина постійно звертається до стоматології Києва для лікування зубів, то насичення F - чудовий спосіб збільшити період служби пломб, а також не допустити формування нових травм емалі.
3. Нещодавно перенесені патології м'яких тканин ротової порожнини.
4. Накопичення нальоту.
5. Фторують зуби, коли проведено лікування брекетами.
6. Маленьким пацієнтам з шестирічного віку і підліткам фтор рекомендується як профілактичний засіб каріозних уражень, для підтримки зубів у здоровому стані.

До обмежень процедури можна віднести алергію на окремі компоненти, що містять фтор, а також надлишок мікроелемента в організмі.